Від 30 вересня 2011 року

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законів України

щодо особливості здійснення діяльності з перевезення пасажирів на таксі та автомобілями на замовлення

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Законі України «Про автомобільний транспорт» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 32, ст. 273; 2009 р., № 10-11, ст.  137; 2011 р., № 11, ст. 69; № 18, ст. 128):

1) у статті 1:

у частині першій:

доповнити абзацом сьомим у такій редакції:

«автомобіль на замовлення – легковий автомобіль, призначений для надання послуг з перевезень пасажирів та їх багажу в індивідуальному порядку, згідно з попередньо укладеним письмовим договором між замовником послуги та автомобільним перевізником;».

У зв’язку з цим абзаци сьомий – шістдесят п’ятий вважати відповідно абзацами восьмим – шістдесят шостим;

абзац вісімнадцятий після слів «юридична особа» доповнити словами «зареєстрована у встановленому законодавством порядку»;

абзац дев’ятнадцятий після слів «суб’єкт господарювання» доповнити словами «зареєстрований у встановленому законодавством порядку», слова «чи за власний кошт» виключити та після слів «праці найманих водіїв» доповнити словами «та використовує власний транспортний засіб або транспорт, придбаний на умовах лізингу;»;

доповнити абзацом двадцять третім такого змісту:

«вартість перевезення на таксі – сукупність значень плати за замовлення автомобіля та тарифу відстані перевезення».

У зв’язку з цим абзаци двадцять третій – шістдесят п’ятий вважати відповідно абзацами двадцять п’ятим – шістдесят сьомим;

абзац двадцять п’ятий викласти у такій редакції:

«внутрішні перевезення – перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону;»;

після абзацу двадцять сьомого доповнити новими абзацами такого змісту:

«диспетчер – особа, яка здійснює диспетчерське управління рухом транспортних засобів шляхом оперативного інформування водіїв про необхідність надання послуг з перевезення пасажирів та (або) вантажів, а також здійснення оперативного контролю за ходом надання таких послуг;

договір про надання інформаційно-диспетчерських послуг – договір, що укладається між інформаційно-диспетчерською службою та автомобільним перевізником та (або) автомобільним самозайнятим перевізником в письмовій формі, для надання інформаційно-диспетчерських послуг при здійсненні перевезень пасажирів та їх багажу на таксі;».

У зв’язку з цим абзаци двадцять восьмий – шістдесят п’ятий вважати відповідно абзацами тридцять другим – шістдесят дев’ятим;

після абзацу тридцять четвертого доповнити новими абзацами такого змісту:

«інформаційно-диспетчерські послуги (диспетчерське управління рухом транспортних засобів) – це діяльність з прийняття від замовника транспортних послуг інформації про потребу в перевезенні на таксі, опрацювання такої інформації та передача її автомобільним перевізникам, автомобільним самозайнятим перевізникам чи водіям таксі, інформування замовника транспортних послуг про транспортний засіб, умови надання послуг, їх вартість або спосіб визначення такої вартості, умови розрахунку за надані послуги, а, також, діяльність з реалізації комплексу заходів, направлених на управління рухом транспортних засобів (координування руху транспортних засобів з моменту отримання замовлення до моменту його виконання, здійснення оперативного контролю за процесом виконання замовлення), та здійснення інших передбачених законодавством функцій, що надаються на підставі договірних відносин, що визначені у статті 42 цього Закону;

інформаційно-диспетчерська служба (станція, пункт, центр, тощо)  – суб’єкт господарювання, що надає інформаційно-диспетчерські послуги згідно з порядком, встановленим Кабінетом Міністрів України, та несе відповідальність за невиконання умов договору з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі та надання достовірної і своєчасної інформації про послугу;

картка на здійснення діяльності інформаційно-диспетчерської служби (картка ІДС) – документ, який надає право суб’єкту господарювання, надавати інформаційно-диспетчерські послуги у відповідній адміністративно-територіальній одиниці автомобільним перевізникам, автомобільним самозайнятим перевізникам, які здійснюють діяльність у сфері перевезень пасажирів та їх багажу на таксі, що оформлюється та видається вказаному суб’єкту господарювання органом, який здійснює видачу карток у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, згідно з вимогами цього Закону;

картка на надання послуг з перевезень пасажирів та їх багажу на таксі (картка таксі) – документ, який надає право здійснювати перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, що видається автомобільному перевізнику, автомобільному самозайнятому перевізнику, органом, який здійснює видачу карток у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, та передбачає отримання замовлення у цій адміністративно-територіальній одиниці, згідно з вимогами цього Закону;

картка на надання послуг з перевезень пасажирів автомобілем на замовлення (картка автомобіля на замовлення) – документ, який надає право здійснювати перевезення пасажирів автомобілями на замовлення, що видається автомобільному перевізнику органом, який здійснює видачу карток у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, згідно з вимогами цього Закону;».

У зв’язку з цим абзаци тридцять п’ятий – шістдесят п’ятий вважати відповідно абзацами сорок четвертим – сімдесят четвертим;

після абзацу тридцять п’ятого доповнити новим абзацом такого змісту:

«комерційний автомобіль – транспортний засіб, який використовується автомобільним перевізником, автомобільним самозайнятим перевізником для перевезення пасажирів та їх багажу, або вантажу на комерційній основі та у випадках, передбачених законодавством, може мати відмітні елементи (ознаки), відповідно до вимог чинного законодавства (рекламну інформацію, світлові конструкції з відповідною інформацією, графічну або іншу композиційну інформацію);».

У зв’язку з цим, абзаци тридцять шостий – шістдесят п’ятий вважати відповідно абзацами сорок шостим – сімдесят п’ятим;

доповнити абзацом тридцять сьомим такого змісту:

«мережа стоянок таксі – територіально визначена сукупність спеціально  обладнаних стоянок таксі, на яких перебувають таксі під час очікування, посадки пасажира, завантаження багажу та безкоштовно використовується у відповідній адміністративно-територіальній одиниці на рівних умовах усіма автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, які отримали картку таксі;»;

у зв’язку з цим, абзаци тридцять сьомий – шістдесят п’ятий вважати відповідно абзацами сорок восьмим – сімдесят шостим;

після абзацу сорок другого доповнити новим абзацом такого змісту:

«орган, що здійснює видачу карток – Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, виконавчий орган міської ради відповідного міста обласного значення, або виконавчий орган селищної, міської ради у відповідному населеному пункті, який є адміністративним центром району;».

У зв’язку з цим абзаци сорок третій – шістдесят п’ятий вважати відповідно абзацами п’ятдесят п’ятим – сімдесят сьомим;

після абзацу п’ятдесят другого доповнити новими абзацами такого змісту:

«програмне забезпечення інформаційно-диспетчерської служби (програма таксі) – програмний продукт, який надає можливість диспетчеру здійснити розрахунок вартості поїздки таксі, інформувати пасажирів про вартість поїздки, реєструвати параметри прийняття та виконання замовлення, роботи таксі, здійснювати диспетчерське управління рухом транспортних засобів;

профільні громадські організації таксі – професійні спілки водіїв таксі, водіїв автомобілів на замовлення, працівників інформаційно-диспетчерських служб, об’єднання роботодавців, члени яких надають послуги з перевезень пасажирів на таксі, автомобілями на замовлення, інформаційно-диспетчерських служб та об’єднання громадян, професійна діяльність яких пов’язана із наданням послуг з перевезень пасажирів на таксі, автомобілями на замовлення, інформаційно-диспетчерських служб, які мають всеукраїнський статус, строк від дати реєстрації не менш ніж півтора року та членів у кількості не менш ніж 500 осіб;».

У зв’язку з цим, абзаци п’ятдесят третій – шістдесят п’ятий вважати відповідно абзацами шістдесят сьомим – сімдесят дев’ятим;

абзац п’ятдесят сьомий після слів «документ установленого» доповнити словами «центральним органом виконавчої влади у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури»;

абзац п’ятдесят восьмий викласти у такій редакції:

«стоянка таксі – спеціально обладнане місце для очікування замовлення та посадки пасажирів, визначене відповідними дорожніми знаками, які, у разі необхідності, мають відповідну розмітку та використовуються на рівних умовах в порядку черги усіма водіями таксі, які мають відповідну картку таксі;»;

абзаци п’ятдесят дев’ятий та шістдесятий викласти у такій редакції:

«таксі – легковий вантажопасажирський комерційний автомобіль, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу в індивідуальному порядку та обладнаний обов’язковими елементами (ознаками) таксі – розпізнавальним ліхтарем з написом великими латинськими літерами «TAXI», та справним таксометром;

таксометр – засіб вимірювальної техніки, що призначається для вимірювання тривалості поїздки, обчислення та відображення пройденої дистанції і вартості проїзду з урахуванням обчисленої пройденої дистанції та/або виміряної тривалості поїздки.»;

після абзацу шістдесятого доповнити новими абзацами такого змісту:

«тариф таксі – вартість замовлення таксі, вартість 1 км перевезення;

тарифна схема послуг таксі – сукупність узгоджених між собою тарифів за найом автомобіля, таких як: звичайний (базовий), нічний, святковий, приміський, пільговий, тощо, відмінності між якими відображають об’єктивні особливості різних умов надання послуг;».

У зв’язку з цим абзаци шістдесят перший – шістдесят п’ятий вважати відповідно абзацами сімдесят сьомим – вісімдесят першим.

2) у статті 3 після слів «автомобільними перевізниками» доповнити словами «автомобільними самозайнятими перевізниками,»;

3) у статті 6:

абзац шостий частини сьомої після слів «автомобільними перевізниками» доповнити словами «автомобільними самозайнятими перевізниками,» та після слів «при цьому використовуються» словами «карток таксі, карток автомобілів на замовлення»;

частину дев’яту після слів «загального користування» доповнити словами «мережу стоянок таксі з урахуванням вимог статті 28 цього Закону»;

частину одинадцяту викласти у такій редакції:

«Державному контролю підлягають усі суб’єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, в тому числі й транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють перевезення пасажирів, їх багажу та вантажів на території України.»;

частину дванадцяту викласти у такій редакції:

«Державний контроль суб’єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту здійснюється шляхом проведення планових, позапланових перевірок і контролю на дорозі.»;

у частині тринадцятій слова «автомобільного перевізника» замінити словами «суб’єкта господарювання, який провадить діяльність у галузі автомобільного транспорту,»;

у частині чотирнадцятій слова «автомобільним перевізником» замінити словами «суб’єктом господарювання, який провадить діяльність у галузі автомобільного транспорту»;

частину п’ятнадцяту викласти у такій редакції:

«Дотримання автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки перевезень та безпеки дорожнього руху під час виконання перевезень автомобільним транспортом, здійснюються шляхом проведення контролю на дорозі.»;

частину шістнадцяту викласти у такій редакції:

«Суб’єкт господарювання, який провадить діяльність у галузі автомобільного транспорту, не повідомляється про проведення позапланових перевірок і контролю на дорозі.»;

4) у статті 7:

у частині другій:

після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту:

«забезпечувати формування мережі стоянок таксі та розробляти перспективи їх розвитку з урахуванням пропозицій профільних громадських організацій таксі в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

створювати рівні умови для використання мережі стоянок таксі усіма таксі, на які отримано картку таксі;».

У зв’язку з цим абзаци третій – дев’ятий вважати відповідно абзацами п’ятим – одинадцятим;

абзац третій після слів «маршрутах загального користування)» доповнити словами «, стоянок таксі, під’їздів і виїздів з них» та після слів «маршрут загального користування,» словами «автомобільному самозайнятому перевізнику та/або автомобільному перевізнику, який надає послуги з перевезення пасажирів на таксі»;

абзац п’ятий викласти у такій редакції:

«забезпечувати розроблення паспортів автобусних маршрутів загального користування з визначенням необхідної кількості автобусів, їх пасажиромісткості, класу, технічних та екологічних показників, розкладу руху, а також погодження паспортів маршрутів регулярних спеціальних перевезень. Порядок розроблення та затвердження паспорта маршруту, а у випадках передбачених цим Законом й погодження паспортів маршрутів, визначає центральний орган виконавчої влади у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури;»;

абзац п’ятий частини третьої виключити;

доповнити частиною четвертою такого змісту:

«Порядок використання стоянок таксі на території прилеглій до аеропортів (аеровокзалів), морських та річкових портів, залізничних вокзалів та автостанцій загальнодержавного та міжнародного значення визначається Кабінетом Міністрів України.»

5) доповнити статтею 71 такого змісту:

«Стаття 71. Організація перевезень пасажирів на таксі та автомобілями на замовлення.

Для організації перевезень пасажирів на таксі видається картка на надання послуг з перевезень пасажирів та їх багажу на таксі;

Для організації перевезень пасажирів автомобілями на замовлення видається картка на надання послуг з перевезень пасажирів автомобілями на замовлення;

Для організації діяльності інформаційно-диспетчерської служби видається картка з надання послуг на здійснення діяльності інформаційно-диспетчерської служби.

Органи, що здійснюють видачу карток зобов’язані:

забезпечити оформлення, реєстрацію, облік та видачу карток таксі, карток автомобілів на замовлення та карток ІДС;

Органи, що здійснюють видачу карток мають право:

здійснювати анулювання карток таксі, карток автомобілів на замовлення та карток ІДС;

у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури та за погодженням із профільними громадськими організаціями таксі у разі їх наявності у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, встановлювати додаткові вимоги до оформлення та обладнання таксі (додаткові вимоги впроваджуються та діють тільки у відповідній адміністративно-територіальній одиниці).

Органам, що здійснюють видачу карток забороняється видавати картку таксі або картку автомобіля на замовлення на транспортний засіб, на який є діюча картка таксі або картка автомобіля на замовлення, видана у будь-якій іншій адміністративно-територіальній одиниці.

До картки таксі та картки автомобіля на замовлення вноситься інформація про перевізника водія та транспортний засіб, а також інші відомості, визначені в Порядку оформлення, реєстрації, обліку, видачі, анулювання та форми карток таксі, карток автомобілів на замовлення та карток ІДС, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади з безпеки на наземному транспорті забезпечує загальне ведення єдиної бази карток таксі, карток автомобілів на замовлення та карток ІДС.»;

6) у статті 9:

в абзаці дев’ятому частині другої після слів «автомобільних перевізників» доповнити словами «автомобільних самозайнятих перевізників»;

у частині четвертій:

абзац перший викласти у такій редакції:

«Ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу на такі види робіт:»;

в абзаці другому після слова «пасажирів» доповнити словами «, багажу»;

абзаци третій, четвертий виключити;

в абзаці шостому після слова «пасажирів» доповнити словами «, багажу»;

абзаци сьомий, восьмий виключити;

частину сьому виключити;

7) частину восьму статті 14 викласти у такій редакції:

«Формування та ведення реєстру стоянок таксі, затвердження мережі та паспортів стоянок таксі, покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту, згідно з вимогами цього Закону.»;

8) у частині п’ятій статті 19 слова «і мають ліцензійну картку» виключити;

9) у статті 20:

частину третю викласти у такій редакції:

«Порядок оформлення та обладнання таксі, який встановлює обов’язкові та перелік додаткових вимог,  затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури.»;

після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:

«Автомобіль на замовлення не може бути обладнаний додатковим світловим та (або) рекламним обладнанням, та мати на елементах кузова нанесену текстову та (або) графічну інформацію.».

У зв’язку з цим частини четверту – дев’яту вважати частинами п’ятою – десятою відповідно;

доповнити частинами такого змісту:

«Не допускаються до надання послуг з перевезень пасажирів автомобільним транспортом транспортні засоби, що не відповідають вимогам законодавства.

На території України повинні виконуватись вимоги встановлення та використання контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв на транспортних засобах, які призначаються для внутрішніх перевезень пасажирів та/або вантажів.

Вимоги щодо встановлення та використання контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв на транспортних засобах визначає центральний орган виконавчої влади у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури.»;

10) у статті 23:

в абзаці третьому частини першої після слів «автомобільними перевізниками» доповнити словами «автомобільними самозайнятими перевізниками»;

у частині третій слово «перевізник» замінити словами «автомобільний перевізник, автомобільний самозайнятий перевізник.»;

у частині шостій:

після слів «автомобільними перевізниками» доповнити словами «автомобільними самозайнятими перевізниками»;

слова «центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту» замінити словами «центральний орган виконавчої влади у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури.»;

11) у статті 28:

у частині четвертій:

в абзаці першому слова «зупинок та» виключити;

після абзацу шостого доповнити новим абзацом такого змісту:

«надання пасажирам можливості здійснити посадку в таксі у будь-якому місці підвищеного попиту на послуги з перевезень, а саме: при виході з приміщень аеровокзалів, залізничних вокзалів, платформ висадки пасажирів на автостанціях, станціях метрополітену, біля зупинок громадського транспорту, біля супермаркетів, ресторанів, готелів, розважальних, спортивних та виставкових закладів, тощо.»;

після частини четвертої доповнити новими частинами такого змісту:

«Мережа стоянок таксі відповідної адміністративно-територіальної одиниці схематично та із зазначенням технологічної інформації  затверджується органом місцевого самоврядування за погодженням з МВС України.

У разі не створення органами місцевого самоврядування мережі стоянок таксі згідно з вимогами цього Закону та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, автомобільні перевізники, автомобільні самозайняті перевізники, які надають послуги з перевезення пасажирів на таксі та які мають картку таксі, видану у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, під час роботи, звільняються від сплати коштів за паркування на платних майданчиках для паркування, визначених органами місцевого самоврядування.».

У зв’язку з цим частину п’яту вважати частиною сьомою;

12) у частині першій статті 29 після слів «одержаної ліцензії» доповнити словами «чи картки таксі або картки автомобіля на замовлення»;

13) у статті 30:

після абзацу п’ятого частини першої доповнити новим абзацом такого змісту:

«за умови наявності картки таксі укладати договори на диспетчерське обслуговування таксі з відповідними інформаційно-диспетчерськими службами.»;

у частині другій:

в абзаці четвертому слова «чи таксі» замінити словами «, таксі та автомобілів на замовлення»;

в абзаці шостому після слів «необхідною документацією» доповнити словами «передбаченою у статті 39 цього Закону»;

в абзаці сьомому після слів «транспортні засоби» доповнити словами «та їх обладнання»;

після абзацу восьмого доповнити новими абзацами такого змісту:

«забезпечувати допуск на лінію таксі тільки після перевірки роботи його таксометра;

забезпечувати працевлаштування водіїв відповідно до вимог чинного законодавства;

забезпечити обладнання таксі відповідно до вимог чинного законодавства.»;

у частині третій:

у абзаці другому після слів «транспортні засоби» доповнити словами «та їх спеціальне обладнання»;

в абзаці п’ятому слова «з обов'язковою відміткою в сервісній книжці» замінити на слова «відповідно вимог, встановлених виробником та регламентних робіт з технічного обслуговування»;

після абзацу шостого доповнити новими абзацами такого змісту:

«забезпечувати допуск на лінію таксі тільки після перевірки роботи його таксометра;

забезпечити обладнання таксі відповідно до вимог законодавства.»;

після частини третьої доповнити новими частинами такого змісту:

«Водій таксі та автомобіля на замовлення, на вимогу осіб, уповноважених на здійснення державного контролю, повинен зупиняти транспортний засіб, мати і пред’являти документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, та сприяти у здійсненні державного контролю;

Автомобільні перевізники, які здійснюють пасажирські перевезення автомобілями на замовлення зобов’язані здійснювати диспетчерське управління у сфері перевезень пасажирів автомобілями на замовлення тільки власними легковими автомобілями або автомобілями, що придбані даними суб’єктами на умовах лізингу.

Автомобільним перевізникам, які здійснюють пасажирські перевезення автомобілями на замовлення, забороняється отримувати інформаційно-диспетчерські послуги від сторонніх інформаційно-диспетчерських служб.

Картка таксі та картка автомобіля на замовлення дає право отримувати замовлення тільки в межах зазначеної у ньому адміністративно-територіальної одиниці, виконувати це замовлення по всій території держави з дотриманням режиму праці та відпочинку водіїв транспортних засобів.

Надавати послуги з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі без наявності картки таксі, забороняється.

Надавати послуги з перевезення пасажирів автомобілем на замовлення без наявності картки автомобіля на замовлення, забороняється.»;

14) доповнити статтею 361 такого змісту:

«Стаття 36¹. Діяльність інформаційно-диспетчерських служб

Діяльність з надання інформаційно-диспетчерських послуг – є господарською діяльністю, яка може провадитись виключно у формі, визначеній чинним законодавством.

Обов’язковими умовами для ведення діяльності з надання інформаційно-диспетчерських послуг є наявність відповідного приміщення, телефону та адреси для звернення пасажирів, робочих місць для диспетчерів, засобів зв’язку із замовниками послуг та водіями автомобілів, забезпечення ведення електронного журналу реєстрації замовлень, форму та порядок ведення якого затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури. Програма таксі повинна відповідати державним стандартам.

Діяльність з надання інформаційно-диспетчерських послуг без отримання картки ІДС, заборонено.

Суб’єкт господарювання, що провадить діяльність з надання послуг інформаційно-диспетчерської служби має право:

укладати договори про надання інформаційно-диспетчерських послуг із автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, за умови наявності у них картки таксі;

застосовувати власну тарифну схему послуг таксі та програму таксі для  визначення вартості послуг та реєстрації замовлень.

Суб’єкт господарювання, що провадить діяльність з надання послуг інформаційно-диспетчерської служби зобов’язаний:

у приміщенні обладнати робочі місця для диспетчерів та укомплектувати їх професійним обладнанням, призначеним для забезпечення диспетчерського управління рухом транспортних засобів, своєчасного отримання та передачі інформації, її фіксації та збереження;

отримати картку ІДС;

забезпечувати надання інформаційно-диспетчерських послуг засобами та видами зв’язку, які не створюють небезпеки для водія та пасажира під час руху транспортного засобу;

забезпечити укладання письмового договору про надання інформаційно-диспетчерських послуг на кожне таксі – окремо;

вести електронний журнал реєстрації замовлення;

здійснювати технічний аудіозапис замовлення послуги таксі, яке надійшло у телефонному режимі, який має зберігатись не менш ніж 10 діб з дня отримання замовлення, у разі надходження скарги (запиту) не менш ніж два місяці, а у разі оскарження дій інформаційно-диспетчерської служби у судові або інші органи – до вирішення справи по суті.

Суб’єкту господарювання, що надає інформаційно-диспетчерські послуги таксі заборонено:

надавати інформаційно-диспетчерські послуги без оформлення картки ІДС;

передавати інформацію про замовлення послуги з перевезень пасажирів автомобільним перевізникам, їх водіям, автомобільним самозайнятим перевізникам, у разі відсутності у них картки таксі, або з якими не укладено письмовий договір з надання інформаційно-диспетчерських послуг, або такий договір втратив чинність;

відмовляти особам, уповноваженим на здійснення державного контролю, у наданні інформації з електронного журналу реєстрації замовлення, інформації про повний перелік суб’єктів, з якими укладено письмові договори про надання інформаційно-диспетчерських послуг;

застосовувати програмне забезпечення для визначення вартості послуг перевезень, яке не відповідає державним стандартам та не має можливості спільної та одночасної роботи з таксометром для визначення такої вартості послуг, згідно з тарифною схемою послуг таксі;

використовувати програмне забезпечення для визначення вартості послуг з перевезення пасажирів на таксі, яке не прив’язане до карти відповідної території, часу, фактичної відстані поїздки»;

15) у статті 39:

абзац четвертий частини другої після слів «посвідчення особи встановленого зразка,» доповнити словами «та інші документи, передбачені законодавством України»;

у частині п’ятій:

в абзаці другому слова «ліцензія, інші» замінити словами «копії карток таксі, договір на інформаційно-диспетчерське обслуговування (у разі використання послуг інформаційно-диспетчерської служби) та»;

в абзаці третьому слова «ліцензійна картка» замінити словами «картка таксі»;

у частині шостій:

в абзаці другому слова «ліцензія, інші» замінити словами «копії карток таксі, договір на інформаційно-диспетчерське обслуговування (у разі використання послуг інформаційно-диспетчерської служби) та»;

в абзаці третьому слова «ліцензійна картка» замінити словами «картка таксі»;

у частині сьомій:

в абзаці першому слово «легковими» виключити;

в абзаці другому слово «ліцензія» замінити словами «копії карток автомобілів на замовлення»;

абзац третій викласти у такій редакції:

«для водія – посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, картка автомобіля на замовлення, копія договору із замовником послуги, завірена автомобільним перевізником, інші документи, передбачені законодавством України.»;

у частині восьмій:

в абзаці другому слова «ліцензія, ліцензійна картка» замінити словами «картка таксі»;

у частині дев’ятій:

в абзаці першому слово «легковими» виключити;

в абзаці другому слово «ліцензія» замінити словами «копії карток автомобілів на замовлення»;

в абзаці третьому слова «ліцензійна картка» замінити словами «картка автомобіля на замовлення» та після слів «замовником послуги» доповнити словами «, завірена автомобільним перевізником,»;

доповнити частиною тринадцятою такого змісту:

«Автомобільні перевізники повинні мати підтверджуючі документи у відповідності до вимог статті 34 цього Закону.».

16) у статті 40:

у частині п’ятій:

абзац другий викласти в наступній редакції:

«виконувати правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту для здійснення пасажирських перевезень на таксі та мати документ, що підтверджує професійну компетентність, в порядку встановленому чинним законодавством;»;

після абзацу другого доповнити новим абзацом у такій редакції:

«мати і пред’являти особам, уповноваженим на здійснення державного контролю, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення та сприяти у здійсненні такого контролю;».

У зв’язку з цим абзаци третій – шостий вважати відповідно абзацами четвертим – сьомим;

17) у статті 42:

у частині четвертій слова «набирає чинності» замінити словами «вступає в силу»;

після частини четвертої доповнити новою частиною такого змісту:

«Інформаційно-диспетчерська служба несе відповідальність перед замовником транспортних послуг за:

не реєстрацію замовлення, згідно з вимогами чинного законодавства;

ненадання замовникові послуг повної інформації, яка надається споживачеві згідно з вимогами чинного законодавства;

несвоєчасне підтвердження або відмову у виконанні замовлення;

невідповідність вартості перевезення пасажира тарифній схемі інформаційно-диспетчерської служби;

невиконання чи неналежне виконання замовлення.».

У зв’язку з цим частини п’яту – шосту вважати відповідно частинами шостою – сьомою;

у частині п’ятій слово «легковим» виключити;

після частини п’ятої доповнити новими частинами такого змісту:

«Договір про обслуговування автомобілем на замовлення вважається виконаним в повному обсязі з моменту складання акта виконаних робіт, який зберігається протягом одного року.

Істотними умовами договору про обслуговування автомобілем на замовлення є інформація про маршрут перевезення, дату замовлення, дату та час початку виконання та закінчення замовлення, прізвище (-ща), ім’я, по батькові пасажира (- ів), або найменування замовника послуги, автомобільного перевізника, вартість перевезення.».

У зв’язку з цим частину шосту вважати частиною дев’ятою;

18) частини другу, третю, четверту статті 43 виключити;

19) частину першу статті 46 викласти у такій редакції:

«Для участі в конкурсі на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування автомобільний перевізник подає документи, відповідно до Порядку проведення конкурсу, встановленого Кабінетом Міністрів України.»;

20) у статті 55:

слова «центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту» у всіх відмінках замінити словами «Кабінетом Міністрів України» у відповідному відмінку;

доповнити новими частинами такого змісту:

«Дозволи на міжнародні автомобільні перевезення видаються центральним органом виконавчої влади з безпеки на наземному транспорті за плату, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Дозвіл на міжнародні регулярні перевезення пасажирів, та дозвіл на міжнародні спеціальні регулярні перевезення пасажирів видається після погодження компетентними органами відповідних іноземних держав відкриття міжнародного маршруту регулярних або спеціальних регулярних перевезень пасажирів, та здійснення процедури обміну дозволами між цими органами та центральним органом виконавчої влади з безпеки на наземному транспорті у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до положень міжнародних договорів України.

Строк видачі або надання повідомлення про відмову у видачі дозволу на міжнародні перевезення вантажів становить:

дозволу ЄКМТ – не більше двадцяти днів;

дозволу на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні – по факту прибуття транспортного засобу до пункту пропуску через державний кордон України, але не більше однієї доби.

Строк дії дозволів становить:

дозволу на міжнародні регулярні пасажирські перевезення – три роки;

дозволу на міжнародні спеціальні регулярні перевезення – до трьох років;

дозволу на міжнародні нерегулярні пасажирські перевезення – одна поїздка;

дозволу ЄКМТ – один місяць, або один рік, в залежності від виду дозволу ЄКМТ. Особливості строку дії дозволів ЄКМТ визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України;

дозволу на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні –одна поїздка.

У видачі та/або переоформленні дозволу може бути відмовлено, якщо заява на отримання дозволу та/або додані до неї документи не відповідають вимогам, встановленим Кабінетом Міністрів України»;

21) в абзаці п’ятому частини третьої статті 58 слова «та оформлення» виключити;

22) у назві розділу V слово «перевізників» виключити;

23) у статті 60:

у частині першій:

в абзаці першому:

слова «до автомобільних перевізників» виключити;

після слова «застосовуються» доповнити словами «адміністративно-господарські»;

абзац третій викласти у такій редакції:

«перевезення пасажирів та (або) вантажів без відповідних документів, відмову у пред’явленні посадовим особам, уповноваженим здійснювати державний контроль (нагляд) у сфері автомобільного транспорту, документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, або безпідставне перешкоджання таким посадовим особам у проведенні державного контролю (нагляду) у сфері автомобільного транспорту – штраф у розмірі п’ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;»;

після абзацу третього доповнити новим абзацом такого змісту:

«експлуатацію та надання послуг таксі у разі відсутності або  несправності таксометра – штраф у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян;».

У зв’язку з цим, абзаци четвертий – дванадцятий вважати відповідно абзацами п’ятим – тринадцятим;

абзац четвертий викласти у такій редакції:

«експлуатацію автомобіля, що повністю або частково відповідає вимогам до обладнання таксі без відповідної картки таксі – штраф у розмірі двохста неоподаткованих мінімумів доходів громадян;»;

після абзацу четвертого доповнити новими абзацами такого змісту:

«експлуатацію автомобіля, обладнання якого повністю або частково не відповідає вимогам до обладнання таксі, за умови наявності картки таксі, або надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі та автомобілем на замовлення без належно оформлених документів, перелік яких визначений статтею 39 цього Закону, – штраф у розмірі двадцяти п’яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

наявність декількох карток таксі та (або) карток автомобіля на замовлення на один транспортний засіб, – штраф у розмірі двохста неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

неповідомлення інформаційно-диспетчерської служби, з якою укладено договір  про надання інформаційно-диспетчерських послуг, про анулювання картки таксі – штраф у розмірі двохста неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

надання касирами та (або) довідковою службою автостанції недостовірної інформації пасажирам щодо наявності квитків, рейсів, класу рухомого складу – штраф у розмірі п’ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

відправлення з території автостанції транспортних засобів, які не використовуються для перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, розповсюдження територією автостанції інформації про здійснення перевезень пасажирів особами, які не мають передбачених чинним законодавством документів для здійснення перевезень пасажирів – штраф у розмірі п’ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

У зв’язку з цим, абзаци п’ятий – дванадцятий вважати відповідно абзацами одинадцятим – вісімнадцятим;

абзац п’ятий викласти у такій редакції:

«стоянку автомобіля, який не облаштований як таксі та (або) не має картки таксі, та посадку у зазначений автомобіль пасажирів на стоянці таксі – штраф у розмірі двохста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;»;

абзац шостий викласти у такій редакції:

«здійснення резидентами та нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів та (або) вантажів без відповідних документів, відмову у пред’явленні посадовим особам, уповноваженим здійснювати державний контроль (нагляд) у сфері автомобільного транспорті, документів, перелік яких визначений статтею 53 цього Закону, або безпідставне перешкоджання таким посадовим особам у проведенні державного нагляду (контролю) у сфері автомобільного транспорті — штраф у розмірі одна тисяча двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;»;

абзац сьомий викласти у такій редакції:

«порушення резидентами, нерезидентами України вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення, у тому числі порушення режиму праці та відпочинку водіїв транспортних засобів, — штраф у розмірі п’ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;»;

в абзаці восьмому слово «тридцяти» замінити словом «ста»;

в абзаці дев’ятому слово «десяти» замінити словом «ста»;

абзац десятий після слів «автомобільних перевезень» доповнити словами «резидентами та нерезидентами України», після слів «режимів праці чи відпочинку» доповнити словами «, або відмова у пред’явленні таких щоденних реєстраційних листків режиму праці та відпочинку, а також відмова роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок», слово «сорока» замінити словом «ста»;

в абзаці одинадцятому слово «двадцяти» замінити словом «ста»;

після абзацу одинадцятого доповнити новим абзацом у такій редакції:

«здійснення нерезидентами України перевезень пасажирів та вантажів між населеними пунктами України – штраф у розмірі  одна тисяча двісті неоподаткованих мінімумів доходів громадян;»;

у зв’язку з цим абзац дванадцятий вважати абзацом дев’ятнадцятим;

в абзаці дванадцятому слово «сорока» замінити словом «ста»;

після абзацу дванадцятого доповнити новими абзацами такого змісту:

«надання інформаційно-диспетчерських послуг (здійснення диспетчерського управління рухом транспортних засобів) фізичній особі, яка не є суб’єктом господарювання; автомобільному перевізнику, автомобільному самозайнятому перевізнику; автомобілем на замовлення, які не є власністю суб’єкта господарювання, який надає інформаційно-диспетчерські послуги  – штраф у розмірі трьох тисяч  неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

надання інформаційно-диспетчерських послуг (здійснення диспетчерського управління рухом транспортних засобів) з порушенням інших вимог законодавства про автомобільний транспорт – штраф у розмірі двохста неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

надання послуг з внутрішніх та (або) міжнародних перевезень пасажирів автомобілями на замовлення без укладання письмового договору із замовником послуги, або надання таких послуг пасажиру (-ам), який (-і) знаходиться

(-яться) на стоянках таксі, або на шляху прямування легкового автомобіля – штраф у розмірі п’ятиста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.»;

у частині третій слова «фінансове стягнення» замінити словами «адміністративно-господарський штраф»;

у частині четвертій слова «стягнення у вигляді штрафів» замінити словами «застосування адміністративно-господарських санкцій» та слова «урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті» замінити словами «органу, уповноваженого на здійснення державного контролю»;

після частини четвертої доповнити новою частиною такого змісту:

«Адміністративно-господарські штрафи стягуються в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку державною виконавчою службою та зараховуються до загального фонду Державного бюджету України.»;

частину п’яту виключити.

24) доповнити статтею 61 такого змісту:

«Стаття 61. Порядок оскарження рішень органів державного нагляду (контролю).

Суб’єкт господарювання може оскаржити рішення органу державного нагляду (контролю) у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє права суб’єкта господарювання оскаржити рішення органу державного нагляду (контролю) до суду у встановленому законом порядку.

Суб’єкт господарювання може подати скаргу самостійно або через уповноважену особу протягом 15 днів після прийняття рішення органом державного нагляду (контролю).

До скарги додаються наявні у суб’єкта господарювання рішення або належним чином завірені копії рішень, що приймалися раніше органом державного нагляду (контролю), а також інші документи або їх належним чином завірені копії, необхідні для належного та об’єктивного розгляду скарги.

Пропущений з поважної причини (тимчасова непрацездатність, перебування у відрядженні суб’єкта господарювання) строк подання скарги за письмовою заявою суб’єкта господарювання, щодо якого прийнято відповідне рішення органу державного нагляду (контролю), або його уповноваженої особи може бути поновлений органом державного нагляду (контролю), що розглядає скаргу.

Якщо строк оскарження рішення органу державного нагляду (контролю) пропущено без поважних причин, скарга не пізніше п’яти днів з дня її отримання відповідним органом державного нагляду (контролю) повертається суб’єкту господарювання, який подавав скаргу, або його уповноваженій особі з відповідними роз’ясненнями причин відмови у розгляді скарги.

Подання скарги в установлений строк зупиняє виконання рішення органу державного нагляду (контролю) до розгляду скарги по суті.

Під час розгляду скарги перевіряється законність, обґрунтованість винесення рішення органом державного нагляду (контролю), наявність вини суб’єкта господарювання у порушенні правил провадження певного виду господарської діяльності, вивчаються документи, подані суб’єктом господарювання або його уповноваженою особою до скарги, та інші доводи, наведені суб’єктом господарювання або його уповноваженою особою як доказ того, що ним вжито усіх заходів для недопущення порушення правил провадження певного виду господарської діяльності, або що такі порушення стали результатом дії непереборної сили, та у п’ятнадцятиденний термін після надходження скарги приймається одне з таких рішень:

скарга задовольняється, а рішення органу державного нагляду (контролю) скасовується;

скарга залишається без задоволення, а рішення органу державного нагляду (контролю) підлягає негайному виконанню;

скарга задовольняється частково, а рішення підлягає перегляду.

У разі залишення скарги без задоволення, негайне виконання рішення органу державного нагляду (контролю) допускається з дати отримання суб’єктом господарюванням, який подав скаргу, або його уповноваженою особою відповіді на скаргу.

У разі часткового задоволення скарги, перегляд рішення органом державного нагляду (контролю) проводиться у термін, що не перевищує п’ятнадцятиденний термін розгляду скарги.

Рішення вищого за підпорядкуванням органу державного нагляду (контролю), який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним суб’єкта господарювання або уповноваженої ним особи може бути оскаржено до суду в термін, передбачений законодавством.

Рішення органу державного нагляду (контролю) не оскаржене у порядку, визначеному цим Законом, підлягає виконанню у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» органами державної виконавчої служби.

2. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

1) статтю 1225 викласти у такій редакції:

«Стаття 1225. Порушення порядку встановлення і використання спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв, елементів (ознак) автомобіля таксі

Порушення визначеного порядку встановлення і використання на транспортних засобах спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв – тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв або без такої.

Порушення визначеного порядку встановлення і використання на транспортних засобах спеціальних світлових, сигнальних пристроїв, елементів (ознак) таксі без наявності документів, передбачених чинним законодавством – тягне за собою накладення штрафу у розмірі п’ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з  конфіскацією спеціальних світлових або звукових сигнальних  пристроїв  або  без такої.»;

2) частину першу статті 126 викласти в такій редакції:

«Керування транспортними засобами водіями, які не мають при собі або не пред'явили чи не передали для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційних та інших документів, що підтверджують право користування чи розпорядження транспортним засобом, а у випадках, передбачених законодавством, документів на вантаж, що перевозиться, ліцензійної картки на транспортний засіб, у разі надання  послуг з перевезення пасажирів і вантажів, картки таксі або картки автомобіля на замовлення, сервісної книжки, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»;

3) у частині першій статті 229 після слова і цифр «стаття 119» доповнити словами та цифрами «стаття 1225, частина перша статті 126,», слова і цифри «частина четверта статті 135» замінити словами та цифрами «абзаци четвертий, шостий, восьмий статті 135»;

4) абзац другий частини другої статті 229 викласти у такій редакції:

«1) на автомобільному транспорті – керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, заступники керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, керівники територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, в Автономній Республіці Крим та областях - штраф до п’ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; заступники керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, в Автономній Республіці Крим та областях - штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; контролери територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, в Автономній Республіці Крим та областях - штраф до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;».

3. Підпункт 25 частини третьої статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2000, № 36, ст. 299; 2011, № 22, ст.  69; 2007, № 44, ст. 1773;) після слів «перевезення пасажирів» доповнити словами «(крім перевезень пасажирів на таксі та автомобілями на замовлення)».

II. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім норм Закону, які замінюють ліцензування господарської діяльності з надання послуг з перевезень пасажирів на таксі та перевезень пасажирів автомобілями на замовлення на картки органів місцевого самоврядування, які набирають чинності з 1 жовтня 2012 року, та крім пункту 20, який набирає чинності з 1 січня 2012 року.

2. Норми Закону щодо отримання суб’єктами господарювання, які надають інформаційно-диспетчерські послуги, карток ІДС відповідної адміністративно-територіальній одиниці, набирають чинності з 1 січня 2012 року.

3. Суб’єкти господарювання, які на момент набрання чинності цим Законом отримали ліцензію за видами робіт зазначеними в пункті 1, мають право до 01 жовтня 2012 року безкоштовно отримати в будь-якій адміністративно-територіальній одиниці за власним вибором одну картку таксі або картку автомобіля на замовлення на заміну діючої ліцензійної картки на відповідний транспортний засіб, який використовується автомобільним перевізником на законних підставах або який перебуває у власності автомобільного самозайнятого перевізника чи придбаний ним на умовах лізингу.

4. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, Закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

5. Кабінету Міністрів України у шестимісячний термін з моменту набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити в межах своїх повноважень перегляд чи скасування нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.

6. Органам місцевого самоврядування у тримісячний термін з моменту набрання чинності цим Законом:

забезпечити виконання норми цього Закону щодо здійснення внутрішніх перевезень пасажирів на таксі та автомобілями на замовлення;

визначити та затвердити стоянки таксі на вулично-дорожньої мережі відповідної адміністративно-територіальній одиниці;

забезпечити обладнання стоянок таксі в місцях підвищеного попиту.